Диплом лауреата премії імені Вячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики вручено 20 грудня в столиці членові творчої спілки журналістів Андрію Топачевському за книжку «Одним життям. Публіцистика доби Незалежності» (2018), повідомляє прес-служба Держкомтелерадіо України.

 

Відзнаку вручив перший заступник Голови Держкомтелерадіо Богдан Червак. У церемонії вручення взяли участь син Вячеслава Чорновола Тарас і сестра Валентина Максимівна Чорновіл, лауреати премії минулих років члени НСЖУ Леонід Мужук, Сергій Шевченко, Євген Букет, колектив видавництва «Веселка», представники громадськості.

 

Захід відбувся в Музеї шістдесятництва, у складі якого перебуває Кабінет-музей Вячеслава Чорновола. Саме в приміщенні, де нині функціонує музей, раніше розташовувалася штаб-квартира Народного руху України. «Це дуже символічно, що вручення премії відбувається саме в цьому музеї, адже уявити собі національно-визвольний рух шістдесятників і дисидентів без постаті Чорновола просто неможливо», – зазначив Богдан Червак. Також він зауважив, що члени комітету з присудження премії були цього року одностайні у своєму рішенні.

 

У книжці Андрія Топачевського представлено публіцистичні твори останніх 30 років, роздуми про Тараса Шевченка, Михайла Грушевського, Олександра Довженка та інших видатних діячів науки, культури, мистецтва України ХІХ–ХХІ століть. На думку членів комітету з присудження премії, це та публіцистика, яка з роками не втрачає своєї актуальності, сприяє відродженню історичної пам’яті й утвердженню національної свідомості українців.

 

«Щороку ми пересвідчуємося у високому професійному рівні представлених творів, які висвітлюють питання, що хвилюють українське суспільство, – наголосив Богдан Червак. – Але найголовніше – ці роботи відповідають високим критеріям премії імені справжнього українця, патріота і блискучого публіциста Вячеслава Чорновола».

 

«Дуже важливо зберегти премію і її дух, який спирається на українську історичну тяглість», – наголосив у свою чергу Тарас Чорновіл.

 

  Андрій Топачевський подарував примірники своєї книжки членам родини Вячеслава Чорновола та Музею шістдесятництва. Він зауважив, що один з розділів присвячено українським дисидентам, активним учасникам соціально-політичного руху 60-х років минулого століття. Також у фонди Музею шістдесятництва передали свої книжки лауреати премії імені Вячеслава Чорновола попередніх років секретар НCЖУ Сергій Шевченко (збірка «Соловецький реквієм») і головний редактор газети «Культура і життя» Євген Букет.

 

Цьогоріч комітет з присудження премії, крім того, відзначив грамотою Держкомтелерадіо за активну громадянську позицію, збереження історичної пам’яті народу, внесок у справу розбудови української держави колектив авторів публіцистичного фільму «Вірю. Чекаю. Молюся» студії «12-й кадр» (м. Дніпро) у складі Катерини Стрельченко, Георгія Давиденка, Дмитра Панкова. Цей фільм – свідчення учасників бойових дій на Донбасі, колишніх військовополонених, їхніх рідних, сімей загиблих та зниклих безвісти. Про важливу роль такої документалістики в боротьбі з російською пропагандою говорили учасники зібрання.

 

Вітаючи переможців, В. М. Чорновіл зазначила, що чекає наукового дослідження публіцистична й літературознавча спадщина Вячеслава Чорновола. Валентина Максимівна розповіла присутнім про роботу брата в багатотиражці на будові в Маріуполі та київській газеті «Молода гвардія», про особливості журналістики в умовах відсутності свободи слова.

 

Учасники заходу, який відбувся напередодні 82-ї річниці від дні народження В. М. Чорновола, поклали квіти до меморіальної дошки, відкритої на честь Героя України на стіні будинку, що на вулиці Гончара, 33.

 

Нагадаємо, що премія імені Вячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики присуджується з 2004 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України. Її грошовий еквівалент – 20 тисяч гривень.

 

Протягом 2004–2015 років лауреатами премії стали такі автори й колективи: 2004 рік – Василь Кривий за публікацію «Пуста хата» в газеті «Буковина», м. Чернівці; 2005 рік –Серафима Розумович за публікацію «Сутінки в імперії бідності» в газеті «Літературна Україна»; 2006 рік – Костянтин Перцовський за публікацію «Я – українець!» у газеті «Голос України»; 2007 рік – Іван Корсак за публікацію «Гетьманич Орлик» у газеті «Сім’я і дім», м. Луцьк; 2008 рік – Леонід Мужук за фільм-дилогію «33» (Київська регіональна державна телерадіокомпанія); 2009 рік – авторський колектив Закарпатської ОДТРК за фільм «Гіркота солодкої землі»; 2010 рік – Сергій Дзюба за книжку «Замінований рай», м. Чернігів; 2011 рік – Мирослав Мамчак за книжку «Тарас Шевченко і флот» (м. Севастополь); 2012 рік – авторський колектив Полтавської ОДТРК за фільм «Соловецькі в’язні з України. Микола Зеров»; 2013 рік – Сніжана Потапчук за документальний фільм «Корюківка. Злочин проти людяності»; 2014 рік – Сергій Шевченко за серію нарисів «Соловецький вівтар української незалежності»; 2015 рік – Аркадій Музичук за збірку «Рік Бика»; 2016 рік – Володимир Земляний за збірку «Русский разухай, или украинские грабли»; 2017 рік – Зіновій Суходуб за книжку «Ліна Костенко: «Любов’ю-пам’яттю причастя» (Діалоги з Поетесою); 2018 рік – Євген Букет за статтю «Ханська Україна», надруковану в газеті «Кримська світлиця».

 

Фото Сергія Шевченка

 

Джерело: Вебсайт НСЖУ