Україна втратила щонайменше чверть свого дитячого населення через виїзд сімей за кордон. Про це в ефірі "Програми 5488", що стартувала на "Громадському радіо" за підтримки УКФ, розповів Сергій Лукашов, член правління Української мережі за права дитини, директор благодійної організації "СОС Дитячі містечка" (SOS Children's Villages, міжнародна організація, що працює з 1949 року і має національні асоціації в 136 країнах).

 

"За деякими даними, Україна втратила щонайменше чверть дитячого населення через те, що багато родин виїхало в інші країни. Кожна дитина для нас безцінна, золота. І вже зараз ми маємо думати про її права. А нині порушуються найфундаментальніші права – забезпечення безпеки життя і здоров'я дітей, – сказав Лукашов.

 

У програмі, зокрема, обговорювали, чи повинна держава примусово евакуювати дітей із зони бойових дій? Згадаймо, наприклад, страшну історію, коли жінка відмовлялася виїхати з прифронтової смуги, а за деякий час її діти загинули під час обстрілів території.

 

Психологиня й керівниця благодійної організації "Мартін-клуб" Вікторія Федотова вважає, що краще було б, якби держава створювала такі умови, аби люди, які змушені переїжджати до безпечніших регіонів, були впевнені – вони будуть захищені й житимуть у гідних, цивілізованих умовах стільки, скільки буде потрібно. А найголовніше – що ці умови їм будуть по кишені.

 

"Я б точно не звинувачувала батьків. Тому що війна по-різному впливає на психіку людей. Деякі впадають у ступор і не знають, що далі їм робити. А в держави немає психіки. Тому вона має діяти раціонально. Тим паче, що в нашій країні війна почалася ще 2014 року. Але тоді про права, безпеку дітей мало хто замислювався. З початком повномасштабного вторгнення з'явилося більше можливостей завдяки тому, що ЄС відкрила для наших людей кордони", – сказала експертка в "Програмі 5488".

 

Але чи так усе добре з правами дитини в нашій демократичній Україні було ще до війни?

 

Один з учасників програми Руслан Степанов, наприклад, був вихованцем кількох інтернатів, змінив три дитячі будинки сімейного типу, а з однієї прийомної сім'ї його повернули назад в інтернат. Нині Руслан – студент університету митної справи та фінансів і виступає за реформу інтернатів для дітей в Україні. Він розповів, приміром, як у прийомній сім'ї в дітей були проблеми, і він мусив навіть звернутися по допомогу до соцслужби. Однак там не відреагували на скарги вихованців. Лише коли діти почали тікати з дому, поліція відкрила кримінальне впровадження проти так званих прийомних батьків. При цьому все одно Руслан вважає, що найгірше – це перебування дітей в інтернатах. Сергій Лукашов розповів, що їхня організація багато десятиліть відстежує долі вихованців інтернатів.

 

"За статистикою, більшість випускників інтернатів стають дуже нещасними в дорослому житті. Наша організація стежить за цими історіями десятиліттями, і ми знаємо, як сумно складаються ці долі", – розповідає він.

 

На думку Лукашова, судити про країну, наскільки вона демократична, можна за тим, як держава ставиться до найуразливіших категорій людей.

 

"Ми кажемо, що ми європейці, воюємо за права і свободи людини на фронті, і це правда. Але так само ми порушуємо права людини, дитини в закритих – наголошую – не вільних інституціях. Порушуються страшним чином – там високий рівень насильства, це підтверджує багато досліджень. За це має відповідати держава. Від подібних великих закладів у Європі ще в 1960-ті роки відмовилися", – розповів керівник благодійної організації «СОС Дитячі містечка».

 

Сергій Лукашов вважає, що права дитини – це інвестиція в майбутнє. Тому що доросла людина, права якої захищалися з дитинства й протягом життя, є вільна, творча, самостійна та вигідна всьому суспільству. Оскільки вона рухає навколо себе громаду вперед. Тобто права людини – дуже практичний і дієвий інструмент розвитку всього суспільства.

 

Нагадаємо, у "Програмі 5488" обговорюють так званий "антидискримінаційний" законопроєкт, який український парламент має розглянути в четвертому кварталі цього року.

 

Пресслужба ВБФ "Журналістська ініціатива"