Внесок пана Щуровського в українську перемогу

  Чергове відправлення гуманітарного вантажу з Польщі до України привернуло увагу преси. Організовує і регулярно надає допомогу нужденним благодійний фонд Яна Замойського, який очолює Цезарій Щуровський. На рахунку доброчинної організації, що діє в Янівському повіті Люблінського воєводства, близько трьох десятків таких відправлень. Харчі, ліки, медичне обладнання, військова амуніція, автомобілі та багато іншого увійшло до вантажів, які збирають у Польщі й транспортують до гарячих точок сусідньої України.

 

Цей фонд заснував пан Цезарій, щоб матеріально підтримувати нужденних і консолідувати пожертви інших польських благодійників, з якими тісно співпрацює пан Щуровський. Фонд також має зв’язки з українськими доброчинцями. Приміром, зі священником Новоград-Волинської єпархії ПЦУ Тарасом Процюком придбали й доставили 56 інвалідних візків до медичних закладів, яким конче потрібне таке обладнання.

 

  За щиру допомогу нашому народові й державі панові Цезарію вручено від імені предстоятеля ПЦУ митрополита Київського і всієї України Епіфанія медаль «За жертовність і любов до України». І це не єдина почесна відзнака благодійника. Цезарій пишається тим, що його праця не минає даремно. Особливо йому дорогі бойові знамена, передані українськими бійцями, з автографами та словами подяки.

 

Своїм наказом Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний за значний особистий внесок у справу розбудови й розвитку Збройних сил України відзначив заслуги Цезарія Щуровського почесним нагрудним знаком «За сприяння війську». А це мотивує ще з більшим натхненням вкладати душу в доброчинність. Польський підприємець і громадський діяч опікується ще й організацією та забезпеченням благодійної діяльності власного готелю «Королевський» у містечку Янів-Любельський.

 

Ще в другій половині березня 2022 року на сімейній раді вирішили заселити цей триповерховий «красень-замок» біженцями з України. Крім безплатного проживання, пан Цезарій власним коштом забезпечує комунальні витрати, купує харчі для біженців. На цей час тут більш як сотня мешканців – утікачів з вогняного пекла. З них половина – діти, яким приділяють особливу увагу. Школярів на уроки щодня відвозить і привозить спеціальний автобус. Для малечі фонд придбав великий батут. Поряд є ігровий майданчик, майже як вдома – з гірками та спортивними снарядами. Дідусі допомогли обладнати пісочницю. А безплатне користування велосипедами й самокатами – справжня знахідка для юних українців різного віку.

 

Самокат – польською мовою «гуляй нога». От малеча з великим задоволенням і гуляє аж до сутінків. Під наглядом дорослих діти можуть також купатися й засмагати на чудовому пляжі на березі місцевого озера.

 

«Звісно, вдома завжди ліпше, – каже Олена Тетерева з Херсона, – але те, що польські друзі намагаються створити якомога кращі умови для біженців, заслуговує на нашу вдячність. От мій синок піде до школи, і я задоволена, що він зможе здобувати освіту, хай і далеко від дому».

 

«Не всі переселенці розуміють, що в повсякденному житті стількох людей з різними характерами і потребами не завжди все складається гладко, – ділиться міркуваннями Лариса Бойко з Дніпропетровщини. – Дехто нервується, ображається... Але пан Цезарій і в таких випадках намагається дати раду. Він організовує спільні зібрання, вечори відпочинку, а для діток – солодкі столи й розваги».

 

У короткому огляді неможливо перелічити всіх добрих справ цього невтомного благодійника. Звичайно, в деяких побутових питаннях допомагають і самі переселенці. Керує цим процесом Тетяна Шевчук, яка приїхала з Житомира. Вона, можна сказати, права рука пана Цезарія. Попри те, що люди прибули з різних областей України, їй вдається знайти спільну мову з кожним, відчути настрій, зрозуміти проблеми та організувати пристойний побут, аби біженці менше відчували розлуку з рідною домівкою.

 

  Рашистські пропагандисти поширюють чутки, мовляв, усі вже втомилися від війни, а насамперед – «втомилися» поляки. Так, інколи трапляються дрібні конфлікти чи непорозуміння між місцевими і біженцями. Але добрі діла пана Цезарія – наочний приклад того, що лише перемога України в цій війні може принести народам світу безпеку та спокійне життя.

 

Треба всім гуртом робити все, щоб побороти рашизм і повернути мир на українську землю. Країна, що зазнала агресії, нині боронить не лише себе, а й усю Європу, впевнений пан Цезарій з Польщі. І він має рацію.

 

Микола Ратушний, журналіст

 

Світлини надав автор

 

м. Янів-Любельський (Польща)