У тематичній серії публікацій Марії Веремчук (ВБФ «Журналістська ініціатива») розповідається про релокований бізнес українських переселенців у час війни. Про започаткування бізнесу, нову технологію брендування одягу, грантову підтримку, улюблене місце відпочинку у Львові та страхи підприємців читаймо в інтерв’ю з Денисом Шиленком.

 

– Як виникла ідея вашого бізнесу?

 

– Я з Маріуполя, працював у друкарні, де друкували банери, постери, плакати. Мене це зацікавило. У друкарні не було сприятливого середовища для мого розвитку, вирішив відкрити своє і потроху почав з 2016 року. Ми виготовляли заготовки для друку на одязі.

 

Торік ми мали дев’ять принтерів. Ми виготовляли продукцію для Києва, Маріуполя. Було приємно бачити свою роботу на різноманітних виставках, конференціях.

 

Виробництво в Маріуполі в час війни зруйновне, нічого не залишилося. Вирішив почати спочатку.

 

– Як вам вдалося виїхати з Маріуполя?

 

– Шістнадцятого березня 2022 року виїхали. Евакуювалися власним транспортом. Їхали два дні через Бердянськ, через окуповані території до Запоріжжя. Там уже зустріли знайомі.

 

Нічого ми не могли вивезти з виробництва. Русня нічого не дозволяла взяти, добре, що виїхали самі.

 

– Розкажіть про технологію, що використовуйте для брендування. В чому особливість цього методу?

 

  – Це досить нова технологія. Вона з'явилася приблизно чотири 4 роки тому. Зображення переноситься на плівку, запікається й потім можна вже переносити на будь-який одяг з бавовни, синтетики. Це зручно, особливо для бізнесу початківців, у яких немає багато коштів. Вони можуть у нас замовити таку наклейку з будь-яким логотипом чи назвою і потім самі нанести її на одяг і продавати своїм клієнтам. Виходить досить дешево. Ми допомагаємо іншим підприємцям. Технологія дешева й проста: навіть у домашніх умовах звичайною праскою заготовку можна нанести на одяг.

 

– Чому ви вирішили відновити бізнес саме у Львові і як вас тут зустріли?

 

– Я дуже часто бував у Львові, особливо на Новий рік, Різдво ми завжди сюди їхали. Тут збережена культура традицій.

 

  Я через ОLX знайшов рієлтора. Вона знайшла приміщення. Власник приміщення пішов нам назустріч, ми домовилися відтермінувати оплату. Не було авансових платежів, рієлторської винагороди. На той час це була істотна допомога. І це спонукало до роботи.

 

Подобається місто, особливо площа Ринок, молодіжна тусовка. Це те, що відволікає. У складні часи щось має відволікати, десь треба діставати позитивний заряд.

 

– Хто замовники вашої продукції?

 

– Підприємці, великі й малі, що виготовляють готовий одяг. Також різноманітні благодійні фонди, організації, кав’ярні. Робимо також замовлення під ключ.

 

– Скільки у вас працівників?

 

– П’ять працівників. Усі переселенці – з Маріуполя, Донецька, Харкова. Вони навчалися безпосередньо в нас на виробництві.

 

– Ви отримали грант як переможець у конкурсі – 10 000 доларів США. На що витратили кошти?

 

– Ще одне обладнання купили, DTF принтер для широкоформатного друку. Устаткування потужніше, ніж у нас було. Тепер можемо працювати удвічі швидше, ніж до цього.

 

– Тепер, коли ви вже освоїлися на новому місці, як бачите свою перспективу?

 

  – Бачу перспективу. Ми закупили обладнання. Почали з одного, а зараз у нас три принтери – і всі завантажені. Людям подобаються якість і швидкість нашої роботи. Я думаю купити ще дві-три одиниці обладнання.

 

До війни в планах було започаткувати франшизу. Ми вже навіть почали до цього готуватись, але завадила війна. Від ідеї не відмовляюсь – зробити франшизу у сфері брендування одягу. У декількох містах відкрити точки виробництва як франшизу. Думаю, в п’яти-семи обласних центрах. Щоб були обладнання, працівники. Бо є клієнти, які хочуть з нами працювати, але їм не дуже зручно, що зі Львова, наприклад, до Дніпра йде доставка два дні. Коли буде франшиза, це буде зручно найперше клієнту: він в один день зможе виготовити і забрати замовлення.

 

Дуже багато підприємців, яких знаю з Маріуполя. Вони хто де – в Україні й за кордоном. Багато з них бояться відкриватись, бояться прогоріти. Мовляв, часи складні, прилетіти може будь-куди, можна все втратити. Треба ризикувати! Можна відновитися в будь-який момент. На власному прикладі я це відчув і пройшов. Немає коштів – є гранти. Треба відкриватися, працевлаштовувати людей, платити податки. Це дуже важливо нині!

 

Читайте також: «Броньовану продукцію виготовляють на Львівщині»

"Виробництво, яке ми відновили у Львові, тут і залишиться"