У Центрі журналістської солідарності Запоріжжя відбулася зустріч з журналістом, військовослужбовцем Германом Дубініним. У мирний час – радійником і тележурналістом, а після початку рашистської збройної агресії він став артилеристом.

Бойового досвіду набув у 2015–2016 роках (Донбас). Був поранений, повернувся у стрій. У вільні хвилини творчо працював. Його радіоп'єса «Бліндаж», створена за часів АТО, відзначена на одному з журналістських фестивалів.

Після повернення з АТО тележурналіст – знов у професії, він і далі мріяв про творчість. Але з початком широкомасштабної ворожої навали одягнув військову форму й нині воює проти окупантів на Запорізькому напрямку.

Про війну Герман говорив стримано, більше – про надію і віру в Перемогу, задля якої воюють. А ще – про побратимів, про те, як допомагають воїнам друзі, волонтери, колишні колеги в тих важких фронтових умовах, де бійці під постійними обстрілами, а в окопах – вода по коліно або пробирає до кісток мороз чи пече сонце.

– Я весь час відчував вашу підтримку, – сказав Герман. – Приємно було одержати на журналістське свято почесну грамоту від НСЖУ, привітання та продуктовий пакет від Центру журналістської солідарності, допомогу від волонтерів ГО «Запорізькі берегині» – їх очолює Олена Шевчук, моя колишня колега-тележурналістка, а нині волонтерка, яка опікується Запорізьким військовим шпиталем. Найголовніше – ми постійно відчуваємо вашу підтримку, ваше плече, ми знаємо, за що воюємо, кого і що захищаємо, – наголосив воїн і журналіст.

У вільні хвилини він і далі пише. Як творча особистість залишається собою навіть зі зброєю в руках. Збирає журналістський доробок, а що з того вийде – цикл оповідань чи повість – поки що не замислюється. Зараз головне – Перемога!

До речі, Олена теж була на цій зустрічі, пригадала, як привозила на передову буржуйку, посуд та ще багато чого потрібного воякам.

  Після зустрічі колеги ще довго не відпускали гостя. Подарували йому власноруч виготовлений оберіг у національних кольорах, фотографувалися на згадку, бажали здоров’я, перемоги та творчої наснаги.

Зустріч була дуже тепла й емоційна. Враженнями поділилася фрилансерка Ольга Боглевська:

– Сьогодні була нагода обійняти бійця, який прийшов із фронту в коротку відпустку (втім, досить умовну). Ми майже не знайомі особисто. Проте в ці короткі секунди мене охопили така радість, таке піднесення, таке відчуття щастя, тепла й затишку... Цілий день думаю, на що схожі ці призабуті емоції, і раптом розумію: наче обняла рідного тата.

Хай Бог береже наших захисників! Вони стоять за нас не тільки на передовій, а й тут, у відносному тилу, діляться з нами незгасним вогником упевненості й надії.

Валентина Бистрова

Фото Ніни Деркач і Дар’ї Зирянової