Український музичний гурт «ДахаБраха» вперше виступив у Призрені (Косово), де нині триває фестиваль «DokuFest». Пізнього вечора 4 серпня на високому пагорбі артисти дали концерт просто неба в амфітеатрі історичної пам’ятки – старовинної фортеці, яку албанською мовою називають «Kalaja e Prizrenit».

А до цього «нагірного» виступу квартету відбувся в місті офіційний прийом.

  О 17:00 у затишному закладі на крутому березі гірської річки особисто зустрічав гостей і промовляв на прийомі глава Офісу ЄС у Косові Айво Орав (Aivo Orav). Він естонець з походження, народився в Тарту, має великий досвід дипломатичної служби.

Українські журналісти, скориставшись нагодою, подякували панові Ораву і Європейському Союзові за підтримку концерту, який на цьому мистецькому фестивалі косовари вважають «потужним посланням опору тиранії».

    Основне культурне дійство на вершині пагорба, огорнутого нічним мороком, балканські шанувальники назвали «неймовірним, постійно мінливим виступом». Емоційний центр цього музичного шоу – композиція «Пливе човен». Вона сприймається як зворушлива данина захисникам України й водночас як заклик до солідарності. У відеоарті, що супроводжує виступ, використано, зокрема, документальні світлини воєнних фотографів. Бачимо обличчя українських оборонців, наслідки рашистських злочинів... «Ми ніби звертаємося до світу від імені всієї країни, – каже фронтмен гурту Марко Галаневич, дякуючи за підтримку українського народу в його боротьбі за волю. – Ми просимо зброю, ми ділимося нашим болем». Крім того, гурт у своїх виступах показує частину багатої самобутньої культури країни – це заперечує московську пропаганду про нібито «єдину націю». Так європейці трактують творчість українського квартету, який об’їхав пів світу, але в деяких сусідніх з Косовом балканських країнах поки що жодного разу не бував.

    Можна передати емоції глядачів від концерту в Призрені, наприклад, як це робить «щоденник» фестивалю, наголосивши, що гурт визначає свій стиль як «етнохаос»: тобто змішує інструментальні композиції та мелодії різних культур у світовий джем-сейшн... У цьому дусі висловився про побачені й почуті «гармонії з вільної України» автор тексту в «щоденнику» Gus Edgar-Chan. Від широких фолк-композицій, з яких розпочався виступ, українські артисти перейшли до того, що називають «етнотехно». У якийсь момент, поділився відчуттями автор, ви потягуєте каву в паризькому кафе, відтак танцюєте джайв у баварському барі, а потім нишпорите у закутках нуар-музики. Це розмаїття поширювалося на майстерну гру на низці інструментів: віолончель, ритмічні барабани, серія бубнів, клавішні... А ще – «дивний пристрій, що імітує спів птахів, та навіть той дзвінкий ротовий інструмент, назви якого ніхто не знає»... Галаневич переключався від глибоких, хриплих співів до захопливого фальцету – так описав дійство вже згаданий автор, Гаренецька «пропонувала енергійний потік, затиснутий між розмовою і репом, а Галаневич і Коваленко створювали чудові гармонії посеред пронизливих, лунких вересків».

Чи зрозуміли глядачі (а там зібралася переважно молодь, яка майже опівночі, та ще й після літньої зливи, пішки долала мокрою бруківкою крутий підйом на пагорб до амфітеатру), чи сприйняли вони основне послання українського музичного гурту? Звісно, так. Це засвідчили оплески і схвальні вигуки публіки. «Героям слава!» – а це вже емоції присутніх на концерті українців, учасників міжнародної журналістської програми, у відповідь на «Слава Україні!» та на розгорнутий у фіналі на сцені синьо-жовтий прапор.

  За підтримки дипломатів ЄС і за люб'язного сприяння організації JRS у Косові (остання допомогла з транспортом для поїздки з Приштини до Призрена й назад) медійники мали змогу поспілкуватися з артистами до концерту й після того. Біля сцени були щирі вітання, обійми, «сімейне фото»... Олена Цибульська, Ірина Коваленко, Ніна Гаренецька та Марко Галаневич не відмовляли охочим зупинити мить на згадку про цю зустріч.

Окрема вдячність українських журналістів за втілену ініціативу Тетяні Красельниковій, з чиєї легкої руки стала можливою організована участь групи медійників у висвітленні важливої культурної події.

Сергій Шевченко

Світлини автора і надіслані для ВБФ «Журналістська ініціатива»