Коли вперше бачиш помпезний «трон», зроблений з решток зброї, що символізує війну, мимоволі уявляєш на ньому якогось убивцю-узурпатора. І першим спадає на думку одіозний палій війни – кремлівський диктатор на прізвисько «бункерний щур».

Металевий трон спирається на ніжки з корпусів артилерійських мін. Спинку й сидіння зроблено з великих і малих гільз. А вмостився на тому страховитому престолі (за нашим журналістським уявленням) хвостатий гидкий голомозько. Штучний інтелект допоміг створити його карикатурне зображення – колаж. Оте лихо, яке вже друге десятиліття силкується вбити Україну, уявилося нам у музеї «Reporting House» на Західних Балканах – у столиці Республіки Косово.

    Автор трону для диктаторів – антивоєнний активіст Гонсало Мабунда (Gonçalo Mabunda). Він створює антропоморфні фігури та інші інсталяції з деталей різних засобів ураження. У своїх роботах використовує фрагменти автоматів Калашникова, пістолетів, мін, снарядів та інших боєприпасів і знарядь. Митця неважко зрозуміти: на його батьківщині в Мозамбіку півтора десятиліття палала громадянська війна. Вона забрала життя понад мільйона (!) людей... Оригінальні твори африканця сприймаються як іронічний символ автократій і режимів, що тримаються лише на зброї та насильстві.

    Інсталяція, виготовлена 2021 року, виставлена у країні, яка в період розпаду Югославії також пережила війну. Кілька років тому цей «снарядний престол» привезли й установили в історичному музеї Reporting House у середмісті Приштини – у сусідстві з висотним урядовим офісом. «Дім репортажів», або «Палата звітів» (можна й так перекласти назву дому для експонованих там журналістських матеріалів) – місце людне. Тут проводять публічні дискусії, круглі столи, заходи за участю закладів освіти. Часто цю будівлю з артефактами, доповненими сучасним мистецтвом на тему наслідків війни, відвідують гості з інших країн – туристи, дипломати, політики.

Пам’ятається, в музейній галереї восени 2024-го ми бачили виставку «Паляниця» українки Жанни Кадирової. Мисткиня створила скульптури «хліба з каменю» – з округлих річкових валунів. Її роботи як рефлексія на війну відображають стійкість у боротьбі за виживання. Проєкт подорожує різними країнами. Мистецький хліб – немов символ, що пов’язує землю, наші традиції та вчинені московськими окупантами страхіття народовбивства (Голодомор-геноцид і нинішня війна).

    У лютому 2025-го, напередодні третіх роковин повномасштабного вторгнення рашистів до України, в цій же будівлі на центральній площі з величною кінною статуєю воїна-вершника, національного героя албанців Скандербега, відбулася ще одна подія, ініційована українцями. За підтримки іноземних колег-медійників і Офісу ЄС у Косові модерував міжнародний круглий стіл секретар Національної спілки журналістів України, головний редактор газети з Ізюма на Харківщині Костянтин Григоренко. Він поділився досвідом відновлення роботи редакції в місті, сплюндрованому загарбниками. «Наша місія зараз – писати правду про те, що відбувається в Україні, допомагати людям. Слово – це наша зброя», – наголосив журналіст.

А в жовтні 2025 року краяни тут же в «Reporting House» презентували меморіальні друковані видання («Янголи Маріуполя» і «Душа в місті Марії» – документальні книжки про полеглих воїнів-азовців). Цей культурний захід спільно організували активістки «Об’єднання родин Незламні» (Вінниця), фонд «Журналістська ініціатива» (Київ) та Асоціація журналістів Косова.

    Музей діє вже кілька років. Одну з найновіших інсталяцій – масштабний «Флешбек» – нещодавно спорудили тут просто неба, біля входу в музей. Ця робота символізує пам’ять про людські оселі, спалені в полум’ї війни. Відвідувачів запрошують пройти між крихкими дерев’яними конструкціями, перетнути невидимі пороги втрачених кімнат. Акт входження в мистецький твір стає формою співучасті й відповідальності: адже коли йдеться про оборону рідної землі не можна залишатися тільки глядачем...

Музей поєднує сучасне мистецтво, журналістику та документальну історичну пам'ять. Він розповідає через інсталяції, світлини, відеозаписи історію Косова від часів збройної боротьби за національне визволення (1989–1999) до наших днів. Виставковий простір весь час відкритий для розвитку і співпраці з митцями. Натхненниця цієї справи – журналістка і громадська діячка Єта Джарра (Jeta Xharra). Експоновані інформаційні матеріали засвідчують важливість репортажу й документування подій минувшини, показують роль преси у сприянні діалогу та захисту людських прав.

  ...Втім, повернімося до образу «Трону безнадійності й невпевненості» (так гугл перекладає англійську назву твору – The Throne of Hopelessness and Uncertainty). З низки синонімів ми б доповнили назву власним розумінням подій, пов’язаних з новітньою війною. Пропонуємо такий варіант перекладу: «Трон марності й хиткості». У світлі рашистського нападу ця назва здається ближчою до розуміння як самого мистецького твору, так і агресивної війни. Спроба ворога загарбати вільну Україну – марна й безперспективна. А хиткий кремлівський режим тримається лише на багнетах. Він заведе рашистську недоімперію в історичний глухий кут, де на царство московської «федерації» чекає неминучий розпад.

Ми й далі публікуватимемо журналістські розповіді про досвід Косова у збереженні історичної пам’яті. Про те, чому це важливо, читайте у статті «Коли «кров’ю волю окропимо», як долати наслідки війни».

Людмила Мех,

Сергій Шевченко, спеціально для «Вектор ньюз»

м. Приштина (Косово)

Світлини авторів, колаж згенерований ШІ

Джерело: Вектор ньюз

P.S. Автори дякують JRS Kosovo за організоване відвідання Reporting House. Окрема подяка персоналу музею за проведену екскурсію для українських медійників – учасників програми «Journalists-in-Residence Kosovo» – і для іноземних громадян, що дістали притулок на Балканах.

14.02.2022