Заслужений журналіст України надіслав з Київщини хвилинний відеозапис. Це інформація – з розряду тих добрих справ, які в час війни нашої країни за незалежність можуть бути прикладом для інших людей. І є в цій історії справжня журналістська ініціатива, якою вирішив поділитися колега в особистому листуванні. Тож маємо привід дати новину на сайт благодійного фонду, не називаючи прізвища скромного доброчинця.

На засніженій сільській вулиці Олексій записав коротке відео біля свого автомобіля, припаркованого коло приватного будинку. «Розповім одну невеличку історію, – усміхається журналіст. – Он там, у кінці вулиці живе отець Анатолій. Священник. Позавчора я зустрів його, а він... на двох милицях. Ледве пересувається. Йому 52 роки – набагато молодший за мене. Розговорилися. Йому зробили три операції на хребті, після чого, каже, нагинатися вже не зможе... Жах... І мало того, його син на фронті пропав безвісти – ще з літа минулого року. Розповівши це, отець додав: «Щоб ноги взагалі не відмовили, мені або треба постійно пересуватися, або – це взагалі моя мрія – мати вдома бігову доріжку».

Після того я прийшов додому, – каже Олексій, – емоційно переживав почуте й одразу замовив ось оцю [річ] (через «Нову пошту» її отримав). Бігова доріжка. Зараз її завезу святому отцю. І хай доріжка з Божою допомогою поставить у прямому розумінні на ноги людину. Він дуже добрий... А цей приклад, можливо, також буде [комусь] прикладом. Перепрошую за нескромність, – усміхається колега, який багато років віддав спортивній журналістиці.

...Цього ж дня на адресу ВБФ «Журналістська ініціатива» надійшли з різних куточків України повідомлення зі словами вдячності. Пишуть і телефонують колеги з Херсонської, Полтавської, Вінницької, Черкаської, Рівненської, Львівської та деяких інших областей, а також зі столиці, яка нині переживає важку воєнну зиму.

    З півдня України написала Любов Рудя, очільниця редакції газети «Сільські новини» (Горностаївка): «Щиросердно дякую ВБФ «Журналістська ініціатива» за неодноразову підтримку, за увагу, за те що не залишаєте наодинці з труднощами. У непростий час, коли довелося залишити дім і звичне професійне середовище, ваша допомога стала для мене справжньою опорою. Адже саме у такі моменти особливо відчувається цінність руки допомоги, відчуття дружнього плеча. Я знаю, багато моїх колег опинилися в подібних обставинах, але не залишили професію. Ми й далі працюємо, часто на волонтерських засадах, бо віримо, що наша інформаційна робота потрібна людям. І дуже важливо знати, що є ті, хто підтримує нас у цьому. Ще раз дякую вам за небайдужість і підтримку. Нехай зерна вашої благодійності падають у родючий ґрунт і повертаються сторицею».

Бійці інформаційного фронту цінують моральну підтримку й ту благодійну допомогу (загалом на десятки тисяч гривень), яку цього місяця медійний фонд надав творчим людям, ветеранам преси та волонтерам, які найбільш потребують такої уваги.

Сергій Шевченко

Світлини автора і з фейсбуку

19.02.2026