Акція «Посвіт пам’яті», яка пройшла 10 липня в Україні – це ініціатива, започаткована Міністерством охорони здоров’я й командою «Орден Святого Пантеймона. Честь медичної професії». Про внесок у благородну справу, який зробили, зокрема, вінничани, серед них і представниці громадських об’єднань інформаційної сфери, розповіли подільські ЗМІ, а також учасниці акції – авторки цифрового контенту на сторінках соцмереж.

У День пам’яті загиблих медичних працівників хвилиною мовчання й покладанням квітів у Вінниці вшанували лікарів, фельдшерів, медсестер, бойових медиків та санітарів, які назавжди залишилися на своєму останньому чергуванні, чиї життя забрала російська війна, повідомляє Вінниця.info.

      Того ж дня в обласному краєзнавчому музеї презентовано перший том художньо-документального видання «Посвіт пам'яті: медики Вінниччини – на варті життя». Редакторка книги – журналістка і благодійниця Марина Тепленко, чия активна участь у підготовці меморіальних творів у час війни відома не лише на Поділлі (ВБФ «Журналістська ініціатива» 2025 року розповідав про презентацію українських книжок на Балканах). Серед героїв біографічних оповідей у новому друкованому виданні – Віктор Ільченко, Віталій Багрій, Олександр Пустовіт, Олександр Кожушко, Павло Ковальчук, Наталя Фальштинська, Олександр Назимко, Євген Гутнік, Євген Гуменчук, Яна Рихліцька, Володимир Іпатов, Олег Сірий, Олександр Москалюк, Олександр Марушевський, Денис Вишаровський, Вадим Данилко, Сергій Степанюк.

    Ця книга не побачила б світ без людей, які вклали в неї свою душу, сили та ресурси, зазначила в дописі у фейсбуці громадська діячка, авторка меморіальних творів, член НСЖУ Вікторія Колмикова – мати полеглого «азовця», оборонця Маріуполя Романа Колмикова. Вона висловила щиру материнську й людську повагу: Сергію Пашковському – голові Вінницької регіональної ради Відзнаки Ордена Святого Пантелеймона, яка виступила ініціатором надважливого проєкту; Роксолані Цвігун – неймовірній меценатці, чиє велике серце зробило це видання можливим; Марині Тепленко – яка написала і створила не просто книгу, а справжню скарбницю пам’яті життєвого шляху наших Героїв; Аріні Кантоністовій – за написані історії життя, які пропускалися через власне зранене серце; Марині Сенчуковій – дівчині-душі, яка переклала вже третю книгу про наших Героїв англійською мовою, щоб про їхній подвиг знав світ; Владиславу Борищуку – за глибоке, пронизливе художнє оформлення; родині Логачьових – за бездоганну та дбайливу верстку кожної сторінки; Катерині Кириленко – за створені коди для книги.

«Це не просто перший том художньо-документальної Книги Пам’яті – це наш реквієм і водночас маніфест життя», – написала про літературну новинку пані Вікторія. Вона зазначила, що в межах всеукраїнської акції «Посвіт пам’яті» народилося видання – данина честі для 17 медиків Вінниччини, тих, які «не були жертвами цієї війни – вони були Воїнами світла, які свідомо обрали свій фронт на межі між буттям і небуттям»...

Географія їхнього чину – це карта нашого спільного болю і нашої залізобетонної стійкості, проникливо висловилася авторка допису про героїв, що загинули під пекельними обстрілами Сіверськодонецька та в руїнах Тошківки на Луганщині, до останнього подиху тримали стрій в оточених Олешках на Херсонщині. «Їхня жертовність освятила кожну п’ядь землі на Донеччині: від нескореного Бахмута й Часового Яру до посічених «градами» Катеринівки, Павлівки, Новомихайлівки та Миролюбівки. Вони ставали живим щитом у степах Запоріжжя – біля Таврійського та Левадного, рятували життя в Голубівці на Харківщині, під обстрілами на Миколаївщині та в незламному Щасливому»...

  У книзі, яка побачила світ двома мовами (українською і англійською), кожен рядок дихає правдою, бо написаний на основі ексклюзивних інтерв’ю з найріднішими. Родинам полеглих медиків ці видання стали дорогим і пам’ятним подарунком на заходах вшанування оборонців України. «Навіть якщо в медика не залишилося рідних, у нього є ми – ті, за чию свободу він віддав свій останній подих, – зазначила мати воїна з когорти «Янголів Маріуполя». – Ми пам’ятаємо кожен виїзд під «градами», кожен накладений турнікет і кожне серце, яке вони намагалися запустити, поки їхнє власне не зупинив ворожий осколок.

Життя медика на війні – це найвища форма любові. Ви врятували багатьох. Тепер наш святий обов'язок – увічнити пам’ять про вас».

Пресслужба ВБФ «Журналістська ініціатива»

Світлини: фейсбук, Вінниця.info

10.07.2025