Фотографія здатна передати певну історію в певний момент часу, незалежно від того, чи це трагедія однієї зі світових воєн, Голокосту або злочинів нинішньої російсько-української війни. Фотографія зберігає пам’ять тоді, коли безпосередніх свідків стає менше, а саме місце змінюється.

Буча, Ізюм, Маріуполь – це приклади того, як фотографія може зберігати пам’ять про людей, простір, втрати й наслідки. У реаліях сучасної війни фотографія може слугувати цінним джерелом, якщо її правильно збережено й опрацьовано.

Свого часу світлини німецького фотографа Геле стали візуальними свідченнями злочинів нацистів у Бабиному Яру. Знайдений архів Геле використовувався як допоміжний матеріал для встановлення місць розстрілів, у музейних та просторових інсталяціях, дослідницьких та меморіалізаційних проєктах.

Під час вебінару йтиметься про роль документальної фотографії в історичному, документальному та культурному контексті. Що ми маємо зберегти нині, щоб майбутні покоління могли побачити за історичними подіями конкретних людей? Що відбувається з фотографією трагедії, коли вона перестає бути новиною і стає частиною історичної пам’яті?

Спікери:

• Сергій Коровайний, фотожурналіст і портретний фотограф

• Андрій Усач, історик, голова організації Після тиші / After silence

• Віталій Нахманович, науковий співробітник Музей Києва. Museum of Kyiv, Інститут історії України НАН України, дослідник історичної пам’яті

Модераторка: Liana Blikharska, історикиня, архівістка Центр міської історії / Center for Urban History

23 вересня о 18:00 — на платформі Zoom.

Участь безплатна за попередньою реєстрацією.

Фото: Сергій Коровайний

Цей захід відбудеться за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.