За таємним пактом Молотова – Ріббентропа Червона армія 18 вересня 1939 року зайняла Луцьк і Станіслав (нинішній Івано-Франківськ), а за кілька днів дійшла до Львова. Так для Західної України почалася перша совєтська окупація, яку в СССР називали "визволенням".

Восени 1939 року світ уже котився у Другу світову. Нацистська Німеччина 1 вересня напала на Польщу, а за два з половиною тижні зі сходу вдарив другий хижак. Червона армія 17 вересня перейшла річку Збруч (тодішній кордон) і рушила на західноукраїнські землі.

18 вересня 1939 р. (понеділок). Шепетівську армійську групу Українського фронту перейменовано на Північну. Уряд СССР вручив ноту Польському посольству про вступ радянських військ на територію Західної України та Західної Білорусі з метою „взяти під свій захист життя й майно населення Західної України і Західної Білорусії”. Документ містив твердження, що „польська держава і її уряд фактично перестали існувати”, і повідомлялося про припинення, у зв’язку з цим, дії угод, укладених раніше між СССР і Польщею.

18 вересня 1939 р. начальник Генштабу РСЧА маршал Б. Шапошников повідомив командуванню Українського фронту про видану німецьким командуванням настанову особовому складу щодо відносин з Червоною армією, яка перейшла польський кордон і наступає на захід: при зустрічі з частинами РСЧА припиняти наступ, висилати делегатів від батальйону й вище, які повинні заявляти: „Німецька армія вітає армію Совєтського Союзу”. Маршал також вимагав від підлеглих при зустрічі з гітлерівцями висилати делегації для переговорів, „бути з німецькими делегаціями взаємно ввічливими”.

18 вересня 1939 р. оприлюднено німецько-радянське комюніке. У ньому проголошено, що дії сторін на польській території “не переслідують будь-якої мети, що йде врозріз з інтересами Німеччини або Совєтського Союзу й суперечить духу і букві пакту про ненапад, укладеного між Німеччиною і СССР”.

    Офіційно москва подавала це як "визвольний похід" задля порятунку "єдинокровних" українців і білорусів. Насправді ж ішлося про холодний розрахунок двох диктатур. Ще 23 серпня 1939 року СССР і Третій Рейх уклали угоду про ненапад – сумнозвісний пакт Молотова – Ріббентропа, – а до нього таємний додатковий протокол, який ділив Східну Європу між Берліном і москвою. Західна Україна за цим поділом відходила Сталіну. Тобто "визволення" було заздалегідь узгодженою анексією.

18 вересня 1939 р., УССР. У містах і селищах республіки організовано багатолюдні зібрання на підтримку рішення СНК СССР про введення Червоної армії до Польщі. У Києві, Харкові, Одесі, Миколаєві, Запоріжжі пройшли мітинги, збори, учасники яких ухвалювали “одноголосні схвальні резолюції”...

Прихід нової влади швидко показав своє справжнє обличчя. За кілька тижнів більшовики організували підконтрольні "вибори", якими узаконили приєднання краю, а далі почалося те, що згодом назвуть совєтизацією: націоналізація, репресії, арешти й депортації тисяч людей до Сибіру... Перша совєтська окупація Західної України тривала до 1941 року й лишила по собі глибокі рани.

Для Буковини ця історія мала власний, дещо відмінний перебіг. Чернівці й Північну Буковину, які тоді належали Румунії, Совєтський Союз забрав пізніше – у червні 1940 року, теж спираючись на домовленості з таємного протоколу. Тож і буковинці зрештою пізнали ту саму совєтську систему, тільки за кілька місяців після галичан і волинян.

Історичні події 1939 року нині нагадують, як легко великі держави домовляються про чужі землі за спиною їхніх народів і якою ціною потім дається свобода. Саме тому 18 вересня варто пам'ятати не як дату "визволення", а як день, коли Україна вкотре стала розмінною монетою в чужій грі.

Цей урок не можна забувати. Ось чому нині Україна і Польща мають поєднувати свої зусилля в боротьбі проти спільного, споконвічного для обох народів ворога – московії!

Текст надіслав Євген Лупаков

м. Київ

Світлини з відкритих джерел

18.09.2026